Ви не вірите у те, що дива стаються в житті? Що самотність можна подолати? Значить, вас не було з нами, інакше ви б давно переконалися, що дива можливі, і вони відбуваються постійно, якщо поряд з вами є така газета, як «Зустріч» - додаток, який не зустрінете більше ніде, крім «Зорі Полтавщини». Бо саме вона, друкуючи різні матеріали, на всі животрепетні теми, не забуває, що серед її читачів є і самотні люди. Саме для того, щоб вони позбулися цієї гіркоти, знайшли радість у приємному спілкуванні, щоб відшукалися загублені половинки, а самотні серця поєдналися у щасливі пари, «Зоря Полтавщини» пропонує своїм читачам додаток «Зустріч», куди може написати кожна одинока людина і отримати відгук на свого листа.
У потрібності такої газети в газеті, як «Зустріч», переконує читацька пошта, яка вимірюється не десятками й сотнями, а тисячами листів. Та найдорожчі для нас ті, в яких люди - молоді, середні і старші - дякують за допомогу у створенні щасливих родин. Тож читайте нас, пишіть нам і знайте - жоден ваш лист не залишиться поза увагою. Бо «Зустріч» - ваш щирий і надійний друг. Бо нам так хочеться, щоб у світі ставало все менше самотності.
16.12.2009
"Пляшкова" пошта
На життєвих перехрестях
Галина БОЙКО. м. Полтава.
Ми пам'ятаємо з дитинства роман Жюля Верна, де пляшка із запискою покликала дітей капітана Гранта в подорож навколо світу.
ВІртуальними знайомствами через Інтернет захоплюються люди різного віку, тож нині вони найпоширеніші. Метою цих знайомств може бути не тільки пошук справжньої любові, але й просто бажання поспілкуватися, розважитися або навіть бажання знайти багатого чоловіка чи жінку.
І хоч Ольга вже познайомилася з хорошим чоловіком, але й Василеві не дала відмови. Написала – приїзди!
Їх познайомила “Зустріч”
Ванда ЛИС, редактор "Зустрічі".
НашІ постійні читачі знають, що на цьому місці під цією рубрикою ми завжди друкуємо розповіді тих, кому пощастило за допомогою "Зустрічі" знайти свою пару, свою половинку. І хоч нинішня історія, на перший погляд, і не має відношення до "Зустрічі", бо її головний герой познайомився зі своєю обраницею поза газетою, ми все-таки розповімо вам про неї. І знаєте, чому? Бо свої квіти вдячності герой цієї історії нещодавно приніс... саме у "Зустріч" і, між іншим, вважає, що навіть невдача може стати початком наступної удачі.
Поділюся думками Добрий день! Я колись вам писала. Потім приїздила до редакції, шукала пораду. Справа була в тім, що чоловік пив, а мені не було де з дітьми дітися.
Хочу на сторінках вашої газети прочитати те, що мене так турбує. Молодята вирішили одружитися в 2008 році. Але це ж високосний рік і, за старим повір'ям, у цей рік одружуватися не варто. Чи правда це? Спочатку молодята хочуть заручитися. Що це за обряд і як його проводять? Хто при ньому присутній (батьки, бабусі чи ще хто)? Дуже прошу вашої поради.
ЛюбІ друзі! Сьогодні у нас із вами, читачі "Зустрічі", ювілей. Наприкінці 1997-го року в "Зорі Полтавщини" з'явився перший випуск цієї газети в газеті. Її народження підказали саме ви, наші читачі, серед яких виявилось багато самотніх людей, котрим так потрібні були щира підтримка, приємне спілкування, дружня розрада.
Шановні працівники редакції! Я – постійний передплатник “Зорі Полтавщини”, щиро дякую вам за додаток “Зустріч”, за те, що ви піклуєтесь за чужі долі. Може, в місті й легше когось зустріти. Та на селі зовсім трудно. А самому, ой як погано жити. Хто це пережив, той знає. Ще раз щиро дякую вам за вашу працю.
ОСТАННІМ часом мене почали переповнювати передчуття, що я втрачаю тебе... назавжди. Страшні сни зболюють мою душу, навіваючи сум’яття і страх. Ні, я не забобонна, але сни – справджуються один за одним... Я йду і повертаюся щовечора, а ти підеш у якийсь день – і не повернешся вже більше ніколи. Знаєш, я боюся засинати, бо моя підсвідомість вже б’є на сполох.
