Чому ціна на куряче філе “підстрибнула” до сотні гривень?

Читачі “Зорі Полтавщини” пам’ятають, як після запровадження Кабміном мораторію на державне регулювання цін на продукти харчування увесь останній квартал минулого року наша газета моніторила ситуацію на ринку. Тож можемо порівняти ціну сьогоднішню з ціною кінця минулого – початку нинішнього року.
Щодо перспективи самого державного регулювання (удосконалювати процедуру чи відмінити його взагалі) наш передноворічний прогноз справдився. Якщо в переважної більшості людей грошей нема, то наявність чи відсутність державного регулювання цін до вмісту наших холодильників не має жодного стосунку. Кабмін цьогоріч ціни “відпустив” остаточно й безповоротно, а що сталося потім – досліджуємо безпосередньо на ринку.
Що почім
Ранок середи, 9 вересня. Ще на підступах до Центрального ринку Полтави, що по вулиці Шевченка, продавці повиставляли свій товар прямо на асфальт. За 10-літрове відро дорідних слив жіночка просить 40 гривень, але рада віддати й за 30. Каже, попиту нема. Поряд бабця з відром дрібніших, схожих на тернослив, на запитання “почім” відповідає: “Та заберіть хоч почім-небудь, я віддам”. Літр молока у пластикових пляшках з-під ніг продають по 10 гривень.
А вже у так званих “колгоспних” рядах (частина ринку з боку вулиці Героїв-чорнобильців – колишньої Чапаєва) на овочі ціни залежно від якості, кольору, розміру. Баклажани – від 14 гривень, солодкий перець – 12–14, картопля – в межах 6 гривень, капуста – 9, огірки – 18, помідори – 6. Відчутний стрибок відбувся з півмісяця тому, а тепер, за словами продавчині помідорів, ціна “дереться” вгору практично щодня. Певно, через літню засуху місцевих овочів обмаль.
Жінка, що торгує курятиною, тушки бульйонної домашньої курки віддає по 50 гривень за кіло, бройлера – по 55–60. На запитання, чи не дорожчала останнім часом її продукція, журиться:
– Куди дорожче? У людей і так грошей немає. Навіть постійні клієнти тепер раз на тиждень по курку приходять. А як почнем уже цьогорічних продавати, ціна підскочить однозначно. Яйця домашні продаю по 25. Якщо хочете по 20, пройдіть далі, до контейнерів, де фермерськими торгують.
Біля “фермерського” контейнера яйця з Машівки, Косівщини і ще звідкись у ціновому діапазоні від 16 до 22 гривень за десяток. Як розповідає продавець, ще тиждень тому дрібнесенькі (від цьогорічних молодих курей) були по 15, найдорожчі – по 19. Зітхає. І навздогін мені в спину перепитує, чи не чути про подешевшання?..
Крупні коропи на рибному прилавку лежать по 65, середні карасики – по 25 гривень.
Порівнюємо ціни
Щоб наочно відчути різницю за останні 9 місяців, іду в ті самісінькі місця, де фіксувала ціни в кінці минулого року. Тоді розгублені люди по обидва боки прилавків переживали шок від нових комунальних тарифів та очікування наслідків “закону про 3200”. Цитую свій матеріал, надрукований у “ЗП” за 10 днів до новорічних свят: “Розкішна почеревина, в якій прорізі більше, ніж сала, коштує 60–65 гривень за кілограм. Поряд зачищений свинячий балик можна купити по 70”. Тепер “розкішна” почеревина коштує 90, а балик пропонується за ціною від 100 до 130. За кіло гарного товстенького сала доведеться віддати 85 гривень.
“Наша ряба” під кінець минулого року подешевшала одразу на кілька гривень і коштувала 39,9 гривні за кілограм. Сьогодні тушку “рябої” продають по 55,98 гривні! Її філе проти грудневих 72,90 тепер на Центральному ринку коштує 91,98 гривні. Хоча по місту бачила куряче філе і більш як по 100 гривень. Чи зросли в такій пропорції наші доходи? Запитання риторичне. До речі, яйця курячі в грудні (не сезон, та ще й перед святами) коштували від 22 до 27 гривень за десяток.
Хек “молочний” за 9 місяців здорожчав від 68 гривень до нинішніх 75–75,9 гривні.
Ціну на овочі, як і тоді, фіксую в моєму улюбленому куточку, де традиційно торгують котелевці. Впізнають в обличчя. Минулоріч всю осінь, аж до свят, картопля, морква, капуста й цибуля продавалися тут під девізом “все по 5”, хіба що під кінець року картопля через потребу опалювати складське приміщення здорожчала на 50 копійок. Сьогодні картопля коштує 6–7 гривень, але балакуча жіночка розказує, що дуже добру на смак бараболю сортів пікассо та горбачовка можна продати й по 9 гривень за кіло: ці сорти вже вироджуються, у кущах бульб виростає мало, тому котелевці її майже не вирощують. Але покупці вперто шукають. Звідси й ціна. Морква коштує 9 гривень, цибуля – 7–8. Капустою торгують середньою (пізня ще росте) по 6–7 гривень. Червоний буряк продається по 10 гривень, часник найдрібніший по 20, величезні головки можна продати й по 50 гривень за кілограм.
Окремим абзацом моніторингу були хліб, молоко та олія в супермаркеті. Півлітрова традиційна соняшникова рафінована “Олейна” увесь період мораторію (жовтень, листопад і грудень 2016 року) протрималася по 17,8 гривні. Сьогодні вона коштує у тому ж супермаркеті, на тій же вітрині 19,6 гривні.
Паляниця “Полтавська” тоді важила півкілограма і коштувала 7,5 гривні. Сьогодні вона важить 600 грамів і коштує 8,30. У чому фокус – не зрозуміла, але виходить навіть дешевше. Може, змінився виробник? Чорний 700-грамовий “Поживний” житньо-пшеничний хліб здорожчав із 4,55 до 5,6 гривні. Пакет молока “Гармонія” (0,9 кг) проти 15,45 у грудні тепер коштує 18,70.
“Совість у собівартість не входить”
Так керівник асоціації постачальників торговельних мереж Олексій Дорошенко говорить про ціни майбутнього. Мовляв, плата за харчі в Україні стрімко наближається до європейської, бо великим агрохолдингам байдуже, де продавати – на Тернопільщині чи у Баварії. Тому правлять баварську ціну і в нас.
Із запитанням про цінові перспективи та причини здорожчання звертаюся на ринку до продавця свинини. І чую майже те саме.
– Нашу птицю Європа купує, причому у великих обсягах. Тому й стрибнуло куряче філе до сотні гривень. Європейцям рівень життя дозволяє їсти м’ясо за такою ціною. А нашим олігархам вигідно виробляти його за європейськими цінами. Тому й наші ціни до їхніх деруться. Хто такий монополіст? Це той, чиї інтереси лобіюються у Верховній Раді. Там на замовлення і рішення пишуться, і потрібні закончики приймаються.
Останній приклад: в Оржицькому районі знову оголосили про чуму свиней. Звідки вона береться і чому виявляється не на великих комплексах, а саме в населення? При цьому, зверніть увагу, ні одне порося не пропадає: “Ми вам даємо троє суток, забийте собі на їжу, переробіть, і м’ясо буде нешкідливе”. Виходить не що інше, як боротьба олігархів із дрібними та середніми виробниками. Бо ж народ у супермаркети не дуже розганяється – ідуть люди на ринок. Спілкуюся з багатьма продавцями отут на базарі, вони в розпачі. Страшно зараз укласти гроші в поросяток, корми, а потім приїдуть чужі люди й велять вирізати на тушонку. Краще, кажуть, узяти за пай не зерном для господарства – одразу грошима, та й без клопоту.
– А коли опускає руки дрібний і середній виробник, – продовжує чоловік, – хазяїном ситуації стає монополіст. Ви ж подивіться, сюди, на ринок, найбідніша бабця прийде і якось за ціну сторгується, домовиться, хтось її просто пожаліє. Усі ж ми живі люди. А в супермаркеті?..
***
Тепер треба, щоб до європейського рівня виросли і зарплати. Бо за законами ринку ті, хто продають пшеницю, курятину, цукор за кордон, мають приносити валютну виручку в Україну – платити вищі зарплати, податки, створювати робочі місця. Теоретично.
Тим часом експерти прогнозують подальше здорожчання овочів. Не порадує й цукор: новий урожай обіцяє бути золотим. Хоча цей прогноз у Мінагрополітики заперечують.

Ольга ЩЕГЛОВА.

Print Friendly, PDF & Email
Ви можете залишити коментар, або Трекбек з вашого сайту. Друкувати Друкувати
12345 (Без оцінки)
Loading...

Залишити комментар

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.