Ми всі – пенсіонери, раніше чи пізніше. Які новації попереду?

Урядову пропозицію пенсійної реформи депутати підтримали в останній сесійний день. При цьому склалося враження, що значна їх частина й самі не зрозуміли, за що проголосували. Тож про пенсійне забезпечення говоримо з нашими експертами – і від народу, й від влади.
“Оце б твоє відро – та тобі на голову…”
Вона торгує тим, що виростила в палісаднику. Лідії Власівні – 84 роки. Перед нею на бетонному прилавку Центрального ринку в Полтаві – зрізана пластикова 5-літрова пляшка з трояндами. Продавчиня – ясноока, доброзичлива й симпатична, як і її простий, незіпсований пакуваннями букет. Знайомимося, питаю про пенсію.
– Ну що про неї розказати? Не хватає її кате-, като- (від надміру емоцій жінці ніяк не вдається вимовити оте “катастрофічно”). Ніяк не хвата. Одежу ми вже не купуємо, витягаєм із загашників, що є. Бо що не візьми – дороге-дороге-дороге… І як на неї жити, хтозна. А газ, а свєт? Якби не оце (киває на свій букет, сколихуючи срібними підківками у вухах), то ні на що б не хватало! Ніяк воду в хату провести не можу, а на старість дуже ж хочеться мати туалет у домі. Тиждень тому вийшла я на кінцеву зупинку 33-го маршруту. Питаю у водія, чи можна за посвідченням пільговику проїхати? Витягаю документ, державою виданий (показує й мені). Не “дитя” війни – учасник: у 1943 році мені всього 10 було, а я 218 трудоднів у колгоспі заробила. Вантажу в маршрутку свої квіти. А водій мені: “Оце б твоє відро – та тобі на голову надіти!” І що я йому скажу? “Спасіба, синок!” Сіла, поплакала та й рушила на базар…
– Ви в якому році на пенсію пішли?
– Та вже давно, у 83-му.
– І коли востаннє пенсія підвищувалася?
– Оце ось як усім, то й мені доплатили.
– Багато доплатили?
– 63 гривні. Із цією добавкою маю 2018 гривень.
– Звідки на пенсію ішли?
– З автоагрегатного заводу, працювала слюсарем 3-го розряду.
– Що ждете від пенсійної реформи?
– Нічого хорошого. Ну ладно я – стажу заробила більше 40 років. Доживу в оцих черевиках, у оцьому платті. А дітям де того стажу брати? Синові 59 років, ніде влаштуватися не міг, пішов до приватника. А якщо, кажуть, стаж із 2004 року рахуватиметься, то поки ж працювати? Правнучка вчиться в університеті Кондратюка – за науку платять, платять, платять… І я помагаю. Спасибі, оцей бур’янець, що садила для краси (знову ласкаво поглядає на троянди), тепер виручає. Треба жить, – Лідія Власівна усміхається приязно і щиро, наче й не вона тільки-но розповідала про історію з відром.
…Стане заробленою, а не “даною”
Заступник міністра соціальної політики України Микола Шамбір однією з головних причин низьких пенсій називає низькі зарплати. Станом на квітень в Україні нараховувалося 16,5 мільйона зайнятого працездатного населення. Застрахованих – 13,1 мільйона осіб. Селяни, що працюють в особистих селянських господарствах, є людьми зайнятими, але не охопленими пенсійними страховими платежами. Колись вони досягнуть пенсійного віку, і держава змушена буде взяти їхнє утримання на себе – платити їм соціальну допомогу. Серйозним навантаженням для пенсійної системи є велика кількість людей, чиї страхові внески мізерні. А пенсіонерів – 12 мільйонів. Тобто тих, хто сплачує податки, і тих, хто отримує пенсії, – майже порівну. Навантаження надзвичайне: і на працюючих, і на пенсійну систему.
Різниця в розмірах пенсій людей, які виходять на відпочинок сьогодні, і тих, хто зробив це 2–3 роки тому, кричуща, і погіршується ситуація з року в рік.
– В основі реформи лежать побудова фінансово стійкої пенсійної системи та солідарність поколінь. Доведеться змінювати психологію, – сказав Микола Шамбір, – пенсія, це не те, що держава дала, а те, що кожен сам собі заробив. Почав працювати у 25 років – почав формувати свою пенсію. Сплачуючи внески 35 років, пенсію по досягненню пенсійного віку людина “заробить” собі сповна. Так буде забезпечуватися фінансова стійкість солідарної системи.
У середньому за статистикою український чоловік отримує пенсію 16–18 років, жінка – близько 20. Сьогодні ідуть на заслужений відпочинок люди, які заробили свій основний трудовий стаж іще за часів СРСР. А за 26 років української незалежності є періоди, коли частина населення вже не мала офіційної зайнятості.
Довгі роки у нас не підвищувалися пенсії тим, хто платив великі внески. Із 2014 року деякі пенсії виявилися заморожені, і навпаки – той, хто внесків сплатив значно менше, отримав більшу виплату. Останнє осучаснення пенсій було у 2012 році, відтоді мінімальна зарплата підвищувалася 9 разів.
Міністр Андрій Рева – про мамину пенсію та солідарну систему
Ще у березні цього року міністр соціальної політики України Андрій Рева, презентуючи перед регіональними журналістами майбутню пенсійну реформу, дуже емоційно зреагував на запитання про те, коли ж нарешті запрацює накопичувальний пенсійний фонд.
– Солідарна система є фундаментом, а якщо фундамент поганий, дефіцитний, що ж ми будемо накопичувати? Я намагаюся пояснювати це багатьом людям, які мене, на жаль, не чують. Маємо 13 мільйонів пенсіонерів, із яких 8,5 мільйона отримують її на рівні прожиткового мінімуму. Їм що, почекати зовсім без виплат, поки ми щось накопичимо? Мусимо вирішити проблему сьогоднішню – створити протягом 10 років бездефіцитний пенсійний фонд солідарної системи.
Пам’ятаєте, якою у нас була інфляція у 2014 році? 49 відсотків! Якби ви поклали до накопичувального фонду 100 гривень у 2013-му, скільки б вони коштували сьогодні? У країні, де стрибає інфляція, де немає фінансової стабільності, де ліквідували 90 банків через те, що з ними не все гаразд, створювати накопичувальний фонд і вводити накопичувальну систему – безвідповідально!
Я – прихильник трирівневої системи: солідарної, загальнообов’язкової накопичувальної і добровільної накопичувальної. Наразі криком кричить реформа солідарної системи. Першим її елементом було підвищення мінімальної зарплати, що дозволило збалансувати внески, сплачені із цієї мінімальної зарплати протягом 35 років, із розміром мінімальної пенсії – 1247 гривень. Досі люди, сплачуючи внесок із мінімальної зарплати, не заробляли собі навіть на мінімальну пенсію! Попри це держава її виплачувала, створюючи дефіцит. Ми прибрали основу цього дефіциту.
Наступний етап – підвищення вимог до страхового стажу, тобто ремонт самої солідарної системи.
Говорю з мамою, яка має 49 років учительського стажу і 1620 гривень пенсії. Кажу їй: “Мам, давай я тобі буду доплачувати”. “Ні, мені повинна доплатити держава, а не ти! Бо я на неї працювала!” І так само думають усі 12 мільйонів пенсіонерів! Та коли з’являлися гроші, замість того, щоб дати більшу пенсію тим, хто її заробив, уряд сидів і думав: “Ні, ну воно то так, але якщо з 12 мільйонів підвищення отримають 6 чи 8, то решта ж образяться… Давайте усім по 100 гривень дамо!” І отакою зрівнялівкою убили Пенсійний фонд, відбили бажання платити внески у молодих людей. Нарешті тепер пенсії перерахують тим, хто має стаж і заробіток. Хто чесно “вкалував”.
Ми переконали експертів МВФ у тому, що не потрібно підвищувати пенсійний вік. Для жінок він і так підвищуватиметься щороку аж до
2021-го (до 60 років).
У нас 26 мільйонів працездатних людей. Офіційно зайнятих – 16, платять ЄСВ – 10 мільйонів (станом на березень, у липні Микола Шамбір назвав цифру 13,1 мільйона. – Авт.). У Польщі при тих же демографічних показниках платять 22 мільйони. Якщо ми зуміємо стимулювати платити внески усіх, у нас і при солідарній системі розмір пенсії буде в кілька разів більший. А якщо після цього залучимо людей ще й до накопичувальної системи, отоді пенсія стане гідною. Але 60 відсотків масового пенсійного забезпечення – це солідарна система.
Про плюси і ризики
Наш експерт – нині звичайний український пасічник, пенсіонер, а донедавна – начальник головного управління Пенсійного фонду в області Валерій Руденко.
– Як людина, котра чверть століття пропрацювала у цій системі, можу сказати, що після прийняття всіх пропонованих Кабінетом Міністрів змін моїм колегам буде нарешті не соромно дивитися людям в очі. Бо нинішня процедура нарахування пенсій доведена зрівнялівкою, залежністю від випадкових факторів до безглуздя, – говорить Валерій Костянтинович. – Скажімо, токар, який пішов на заслужений відпочинок на 5 років раніше, має пенсію подекуди удвічі меншу, ніж його колега, “молодший” пенсіонер. І верстат той самий, і робота однакова, і заробіток майже беззмінний. Але розмір пенсії “прив’язується” до розміру середнього заробітку по країні, що склався задовго до її оформлення. Як результат – майже половина тих, хто пішов на пенсію до 2007 року, мають мінімальний її розмір незалежно від стажу (15 років чи 40) – фактично за те, що ти існував у державі Україна. Це – за межами здорового глузду, тому змінювати систему треба було вже давно.
Безумовним позитивом реформи є осучаснення базового показника заробітної плати, що брався у розрахунок пенсії – 1197 гривень. Він не підвищувався багато років. Ця жахлива цифра снилася мені й уночі, адже кожен із потенційних пенсіонерів намагався довести, що насправді він отримував більше! Після прийняття нового законодавства цей базовий показник зросте до 3764,4 гривні (середня зарплата за три останні роки по державі).
Процедура нарахування стане доволі простою і складатиметься із двох арифметичних дій. Щоб самостійно їх виконати, треба знати свій стаж та індивідуальний коефіцієнт заробітку, що міститься у пенсійній справі. Плюс доплати за понаднормовий стаж.
Реформа передбачає, що з 1 жовтня втратять чинність усі спеціальні закони щодо нарахування пенсій, крім пенсій військовослужбовцям, які гарантовано Конституцією.
Біда в іншому: якщо пенсійну реформу не підкріпити економічно, через нові робочі місця, підвищення зайнятості, детінізацію, її успіх буде сумнівним. Молодим працювати офіційно просто ніде, тож солідарність поколінь, коли молодші працюють для забезпечення виплат старшим, опиняється під великим питанням. Вже й рад би працювати офіційно, але де? У Польщі? Без гідних умов роботи й зарплат для молоді гідних пенсій не буде. У собівартості нашої продукції питома вага зарплати – мізерна, якихось 17–20 відсотків. А, наприклад, у вартості “Мерседеса” зарплата отого німецького інтелігента в “спецівці” за конвеєром складає чи не половину! Потрібні стабільна фінансова ситуація, сприятливий інвестиційний клімат.
Як пояснює Валерій Руденко, українцям не варто очікувати величезного зростання пенсій одразу після реформи. Так, пенсії збільшаться, але не у всіх. Бабуся, яка років 40 пропрацювала в радянському колгоспі за менш як мінімальну зарплату, а то й просто за трудодні, можливо, отримає додаткових гривень 250–300 (не 20–30, як донедавна). У деяких випадках це буде і тисяча, й півтори. Кожному – по труду. Але таких людей дожило до реформи, на жаль, небагато.
– Один із моїх знайомих, – наводить приклад Валерій Костянтинович, – уже зараз сердиться: оскільки стажу має всього 27 років (із 25 на цей час обов’язкових для отримання пенсії за віком) і офіційний заробіток був невисоким, до його мінімальної пенсії держава і так доплачує незароблене. Після 1 жовтня з коефіцієнтом менше одиниці йому не додасться ні-чо-го. А жити ж як? Знову сподіватись на субсидії та допомоги малозабезпеченим? Ми це вже проходили…
Перерахунок отримають близько 60 відсотків полтавських пенсіонерів. Але щоб не тішитися марними сподіваннями, варто вже сьогодні самостійно визначити розмір “реформованої” пенсії. Бо восени відділення Пенсійного фонду будуть завалені такими зверненнями та заявами.
Наразі, за словами Валерія Руденка, після реформи для проведення виплат полтавським пенсіонерам на місяць потрібно буде майже мільярд гривень. Де їх брати? Задля легалізації робочих місць буде застосовано усі засоби тиску на роботодавців. Перевіряльники підуть по тіньовому бізнесу “бульдозерами”. Та й люди, які досі отримували зарплати у конвертах мовчки, тепер почнуть нарешті розуміти, наскільки ризикують своїм благополуччям у зрілому віці.
– Протистояння, на мою думку, – говорить наш експерт, – буде жорстким. Бо українські реалії навчили бізнес виживати за будь-яких умов: дробитися, перейменовуватись, по кілька разів закриватися-відкриватися. Способів є тисячі, я безуспішно воював із ними 25 років. Попри шалені штрафи чверть працюючих так і залишається “в тіні”.
Найслизькішим місцем пенсійної реформи Валерій Руденко назвав створення накопичувальної системи, запуск якої у законопроекті планується орієнтовно з 2019 року.
Практична робота: перераховуємо пенсію
Запитання до першого заступника начальника головного управління пенсійного фонду в області Володимира Носенка від продавчині квітів Лідії Власівни:
– Чи правда, що пенсійний стаж буде розраховуватися із 2004 року?
– Ні, неправда. У механізмі обліку пенсійного стажу нічого не міняється. До 1 січня 2004 року будь-який стаж, зафіксований у трудовій книжці та інших документах, зараховується як страховий, увесь наступний – за даними персоніфікації, лише за умови сплати страхових внесків.
– Давайте спробуємо перерахувати “реформовану” пенсію пересічного полтавця після
1 жовтня.
– Для цього спочатку згадаємо, як нараховується вона зараз. Наприклад, жінка пропрацювала 40 років і вийшла на заслужений відпочинок до 2008 року. Її власний коефіцієнт зарплати за документами пенсійної справи, скажімо, 2 (він означає, що її зарплата перевищувала середню удвічі). Зараз для розрахунку пенсії цієї жінки береться базова середня зарплата 2007 року – 1197,91 гривні, а оцінка одного року трудового стажу наразі складає 1,35. Ці показники встановлені на рівні держави. Тепер – арифметика.
1197,91 х 0,4 (40 відсотків – це її 40-річний стаж)х1,35 (такою визначена вартість одного року стажу) х 2 (власний коефіцієнт зарплати) = 1293,74 гривні (менше мінімальної пенсії, яка складає наразі 1312 грн).
До цієї суми треба додати по одному відсотку за кожен рік понаднормового стажу. На той час для розрахунку пенсії за віком обов’язковий стаж становив 20 років, тобто понаднормового жінка має ще 20.
1293,74х0,2 (20 відсотків) = 258,75.
Складаємо отримані показники:
1293,74+258,75 = 1552,49.
До речі, якби у першій арифметичній дії ми отримали не 1293,74, а число, що перевищує мінімальний розмір пенсії (1312 грн), відсотки за стаж обраховувалися б від мінімальної. Так прописано законодавством.
Одним із головних завдань реформи, яка має набути чинності з 1 жовтня, є осучаснення пенсій, тобто підвищення отого жалюгідного базового показника середньої зарплати (1197,91 гривні, встановленого на рівні 2007 року і беззмінного останні 5 років) більш як утричі – до 3764,40 гривні (таким є середній розмір заробітної плати за 2014, 2015 та 2016 роки). Замість показника 1,35 один рік стажу матиме оцінку 1, а множення на 1 результату не міняє, тому цю дію пропускаємо. Проводимо аналогічний обрахунок.
3764,40 х 0,4 (40 відсотків стажу) х 2 (коефіцієнт зарплати) = 3011,52.
Після 1 жовтня для розрахунку доплати за понаднормовий стаж для цієї жінки залишиться норма 20 років (вона вийшла на заслужений відпочинок до пенсійної реформи 2011 року), тому понаднормового стажу у цієї пенсіонерки залишається 20. Визначаємо 20 відсотків від мінімальної пенсії (з 1 жовтня – 1373 гривні).
1373х0,2 (20 відсотків) = 274,60.
Складаємо отримані числа:
3011,52+274,60=3286,12.
Таким чином її сьогоднішня пенсія 1552,49 грн зросте більш як удвічі.
– І багато полтавських пенсіонерів матимуть аж таке щастя?
– Підвищення буде індивідуальним – залежно від часу виходу на пенсію, тривалості стажу роботи та рівня оплати праці: від 60 до 5000 гривень.
В області наразі 447 тисяч пенсіонерів. Оскільки Полтавщина – область аграрна, а сільські пенсіонери не мали високих зарплат, 35 відсотків цих людей мають пенсії мінімального розміру – 1312 гривень. Оскільки проект закону, прийнятий у першому читанні (№ 6614), передбачає її підвищення до 1373 гривень, цим людям із 1 жовтня автоматично буде дораховано 61 гривню. Близько 18 відсотків пенсіонерів отримають від 100 до 500 гривень до нинішньої пенсії, 11 відсотків – від 500 до 1000 гривень і 36 відсотків – більше 1000 гривень. Суттєве підвищення матимуть ті пенсіонери, в кого індивідуальний коефіцієнт заробітку по пенсійній справі перевищує 2. Загальна потреба для виплати пенсій перевищить 1 мільярд гривень на місяць.
– Чому так довго було 1197,91 гривні?
– Не вистачало коштів для осучаснення пенсій. Після підняття з 1 січня поточного року мінімальної зарплати до 3200 гривень в обласний бюджет почало надходити додатково понад 100 мільйонів гривень щомісяця. І кількість страхувальників збільшується, щоправда, лише у двох регіонах України – Харківській і Полтавській областях. У більшості ж областей бізнес “не тягне” таку мінімальну зарплату.
Із 1 січня 2018 року мінімальна зарплата має знову підвищитися – відповідні заяви є.
– Чого очікувати членам особистих селянських господарств, які зі сплатою єдиного соціального внеску не дуже “дружили”?
– Страховий стаж буде нараховуватися по персоніфікації відповідно до сплачених внесків. Сплата внеску стає обов’язковою, а не добровільною, як було раніше.
Якщо немає стажу, його можна буде “докупити”, але не більше 2 років, і коштує це дуже дорого: 1408 гривень за один місяць страхового стажу за перший рік і 1056 гривень за один місяць протягом наступного другого року.
Тобто якщо людині не вистачатиме 2–3 місяців, це ще може бути виходом, але більше купувати “оптом” навряд чи доцільно.
Аналогічна ситуація і з фізичними особами-підприємцями, які раніше не зазначали свій дохід. З 2017 року сплата ЄСВ стала для них обов’язковою, а доти це було справою добровільною.
Стосовно 16 спеціальних законів, за якими донедавна нараховувалися пенсії, Володимир Миколайович зазначив, що частина з них скасовані вже два роки тому, із 1 жовтня вони скасовуються стосовно прокурорів, науковців, журналістів, працівників органів місцевого самоврядування, Нацбанку, Кабміну, помічників-консультантів народних депутатів. Людям, які до 1 жовтня досягнуть пенсійного віку, ще можна скористатися цими законами. Пенсії, нараховані згідно з цими законами раніше, із 1 жовтня будуть автоматично перераховані на загальних підставах, і якщо сума вийде більшою, ніж нинішня, вона й буде призначена.
– Що з пенсіями “за вислугою” вчителям, медикам?
– Якщо, наприклад, медсестра має необхідний для цього стаж 26 років 6 місяців, а 55-річного віку досягне років через 10, то в разі потреби вона зможе оформити цю пенсію і після реформи, розрахувавшись із роботи за фахом. Наголошую: якщо стаж для вислуги років відпрацьовано до 1 жовтня 2017 року. Але оформляти таку дострокову пенсію тепер стало невигідно – втрачається право отримання допомоги у розмірі 10 пенсій при виході на заслужений відпочинок за віком.
– Чи залишаються пенсійні пільги за роботу в шкідливих умовах?
– Залишаються. Але змінюється механізм їх фінансування. Із цим наразі не згодні роботодавці. Зараз вони відшкодовують Пенсійному фонду витрати на виплату цих дострокових пенсій по наших фактичних розрахунках, і це їх влаштовує більше, ніж запропонована у законопроекті більша ставка ЄСВ на увесь фонд оплати праці.
– Людям дуже цікаво порахувати свою пенсію вже зараз. Що порадите?
– У 2012 році, коли пенсії осучаснювалися востаннє, ми розсилали персонально дані пенсійних справ, де були і коефіцієнт зарплати, і коефіцієнт стажу. Але відтоді дещо могло змінитися. А щоб їх дізнатися, потрібне особисте звернення до управління Пенсійного фонду. Можна надіслати письмовий запит на веб-портал Пенсійного фонду України portal.pfu.gov.ua або на нашу електронну адресу gu@pl.pfu.gov.ua, і ми обов’язково відповімо.
Але полтавці можуть бути певні, що всі перерахунки будуть проведені вчасно і якісно, згідно з чинним законодавством.
А як у них?
Для підготовки матеріалів про українські реформи (у медицині, освіті, енергомодернізації тощо) доводиться шукати друзів по Європі. Одним із них став Карло Пармеджіані, італієць, який люб’язно погодився періодично відповідати на ті чи інші запитання “Зорі Полтавщини”. Щоправда, дуже даються взнаки труднощі автоматизованого перекладу. У співпраці з Google вдалося з’ясувати таке.
Наразі пенсійний вік італійців – 65 років і 6 місяців. Але, за словами Карло, вже точаться розмови про збільшення пенсійного віку до 67 років. Причина в тім, що через наплив робочої сили все більше людей сплачують мізерні внески. Крім того, багато хто ухиляється від сплати податків, веде бізнес по-чорному (у нас він називається тіньовим. – Авт.) або занижує показники, і в такий спосіб внески недоплачуються (також по-нашому. – Авт.).
Із 1996 року можна було, пропрацювавши 35 років, претендувати на пенсію в розмірі 70 відсотків від останньої заробітної плати. Для тих, хто мав 40 років стажу, пенсія складала 80 відсотків від останньої заробітної плати. У цьому році норма була змінена, і тепер пенсія розраховується частково від розміру заробітної плати, частково – від розміру сплачених внесків, таким чином виходить близько 65 відсотків від останньої зарплати. Враховуючи, що за 40 років старанної роботи можна дослужитися до зарплати 1400–1500 євро на місяць, пенсія, відповідно, може бути 910–950 євро.
Часто люди працюють по-чорному доти, доки дозволяє здоров’я. Але той, хто не сплачує податків, не має права на безкоштовне медичне обслуговування, дешеві ліки за рецептом і багато іншого. Тому коли до традиційних домашніх витрат додаються медичні, дожити до кінця місяця за такі гроші доволі тяжко.
Є в Італії більш захищені категорії населення (щось на кшталт наших держслужбовців чи суддів, на більш детальний переклад Google не спромігся. – Авт.), яким пенсії нараховуються інакше, за старими додатковими контрактами, тому сягають 90–98 відсотків від останньої зарплати. Ці категорії поступово зникають. Натомість у “молодих” пенсіонерів та людей віком 40–50 років попереду непрості часи і перспективи. І особливо – у тих, хто народився після 1996 року. Дуже разюча різниця (і у зарплатах, і в пенсійному забезпеченні) між італійськими державними службовцями, співробітниками державних підприємств та працівниками приватних компаній. Є такі посадовці, як парламентські та регіональні адміністратори, – вони отримують значну ренту уже після трьох років участі в політичному житті. Карло Пармеджіані переконаний, що серйозні демократичні перетворення – це перш за все єдине для всіх законодавство.
“Якщо у вас є можливість змінити пенсійне законодавство на дійсно демократичне, моя ідея така. Абсолютно всі громадяни – службовці, ремісники, робітники, підприємці, політики й парламентарі – повинні йти “у відставку” за єдиними уніфікованими правилами. Тобто в одному віці, сплачуючи однаковий відсоток пенсійних внесків. Тільки так можна досягти справедливості у нарахуванні пенсій залежно від кількості сплачених грошей. Якщо ви цього не зробите, система не працюватиме, а молоде покоління країна просто втрачатиме”, – написав насамкінець Карло.

Ольга ЩЕГЛОВА
“Зоря Полтавщини”

Print Friendly, PDF & Email
Ви можете залишити коментар, або Трекбек з вашого сайту. Друкувати Друкувати
12345 (Без оцінки)
Loading...

Залишити комментар

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.